ПОРАДИ БАТЬКАМ

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сім’ї.
3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

Проблеми виховання

(ділова гра для батьків)

У вихованні вся справа в тому, хто вихова­тель.

Д. Писарев

Вихователь сам має бути тим, ким хоче зро­бити вихованця.

В. Даль

Мета: на конкретних прикладах проаналізувати випадки виховання, які викликають найбільше проблем у батьків, дійти спільної думки; залучати батьків до читання педагогічної літера­тури; ознайомити з правами дитини, виховувати повагу до дитини як до рівноправного члена сім'ї.

ХІД ЗБОРІВ

I. Вступне слово вчителя. Мотивація

Доброго дня, шановні батьки, раді вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою та наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Усебічний, гармонійний розвиток — наш іде­ал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої та кваліфікованої пра­ці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної культурної спадщини, виробленої людством.

Виховувати — це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні ви­падки, з якими стикаються батьки у вихованні дітей. Ви всі працюєте в різних сферах, спілкує­теся з різними людьми, але всіх вас об'єднує те, що у вас є діти.

II. Тестування батьків

Розпочнемо ми з вами зустріч із простого тес­тування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз педагогічні здібності. Можливо, саме це тесту­вання не дасть вам у майбутньому припуститися помилок у вихованні вашої дитини. Результати його знатимете тільки ви, тому, якщо ви відвер­то дасте відповіді на питання, дізнаєтесь, який ви вихователь.

Тест для батьків «Чи можете ви?»

* У будь-який момент залишити всі свої справи та зайнятися дитиною.

* Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік.

* Зізнатися дитині в помилці, якої ви припус­тилися в ставленні до неї.

* Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві.

* Стримати себе, якщо вчинок дитини роздра­тував вас.

* Поставити себе на місце дитини.

* Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея.

* Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.

* Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

* Завжди утримуватися від слів, які боляче вра­зять дитину.

* Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися.

* Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено об­разила іншу дитину.

* Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це примха, забаганка.

Відповіді: 

«можу і завжди так роблю» — 3 бали;

«можу, але не завжди так роблю» — 2 бали;

«не можу» — 1 бал.

Підрахуйте

30-39 балів: дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно й можете сподіватися на добрі результати.

16-30 балів: піклуватися про дитину — для вас питання першочергове. Ви схильні до комп­ромісів, які послаблять виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.

Менше ніж 16 балів: перед вами постали сер­йозні проблеми стосовно виховання дитини.

III. Ділова гра

1. Обговорення ситуацій

А тепер переходимо до нашої гри. На сьогод­нішнє засідання винесено декілька запитань, які стосуються кожного з нас, адже рано чи пізно ко­жен намагається дати на них відповіді.

1. Теперішня молодь уся з якимись викрутаса­ми, їм обов'язково хочеться відрізнятися від старших. І одяг, і манери — усе неприродне, нарочите. (Обговорення ситуації. Виступи батьків.)

Висновок. А хіба ми не були такими? Нам здаються дикими ритми рок-музики, коли діти слухають «Рамштайн», а наші батьки дивува­лися, що можна знайти в піснях групи «Кіно» й «Акваріум». Ми з вами слухали «Наутілус Помпіліус». Нам не подобаються «трясучі» танці без світла, нашим дідам здавався дуже аморальним фокстрот, а на початку XIX сто­ліття гостру полеміку викликав вальс: по­думати тільки, обіймаються привселюдно! То є конфлікт поколінь чи немає?

2. Інтерес до оточуючих людей, чуйність, ще­дрість. Малюк наділений ними завжди. Чому, підростаючи, він часом втрачає їх?

(Обгово­рення питання. Виступи батьків.)

Висновок. Тому, що будь-яку добру якість треба закріплювати. І тут головним є не тіль­ки приклад старших, а й власне тренування дитини в моральних вчинках.

3. Ось підслухана розмова між батьками та ди­тиною:

— Ти — наша дитина, й батькам видніше, як тебе виховувати.

— А я по телевізору чув, як говорили, що за дітей відповідають усі.

(Обговорення питання. Виступи батьків.)

4. Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жа­дібною, грубою, злою. І все ж таке трапляєть­ся, навіть у гарних родинах.

Отже, батьки просто не розуміють, звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байду­жість. Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.

Чому таке трапляється? Ваша думка.

(Обгово­рення питання. Виступи батьків.)

2. Діалог з відомим педагогом

Учитель. А тепер уявіть, шановні батьки, що на ві­чні батьківські питання відповіді дадуть чудові пе­дагоги. Уявімо можливий діалог сучасного батька з А. Макаренком, В. Сухомлинським.

Питання перше. Тепер часто говорять про єдність краси, праці та духовного спілкування. Як вони взаємопов'язані?

Сухомлинський. Життя переконало мене, що коли дитина виростила троянду для того, щоб милува­тись її красою, коли єдиною винагородою за пра­цю стала насолода красою та створення цієї краси для щастя й радості іншої людини,— вона здатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність... Краса са­ма по собі не має жодної магічної сили, яка ви­ховувала б у людині духовне благородство. Краса виховує моральну чистоту, людяність лише тоді, коли праця, яка створює красу, олюднена висо­кими моральними спонуканнями, насамперед про­йнята повагою до людини.

І знову питання. Чому радість праці є ви­щою моральною цінністю?

Сухомлинський. Радість праці не порівняти з жод­ними іншими радощами. Вона не можлива без відчуття краси, але тут краса — не тільки те, що одержує дитина, а й передусім те, що вона ство­рює. Радість праці — це краса буття. Пізнаючи цю красу, дитина переживає почуття власної гід­ності, гордість від усвідомлення того, що труднощі переборені. Почуття радості доступне лише тому, хто вміє напружувати сили, хто знає, що таке піт і втома. Дитинство не повинне бути постійним святом: якщо немає посильного трудового на­пруження, для дитини залишається недоступним і щастя праці. У праці розкривається багатство людських стосунків.

Макаренко. Суворість і ласка — це найважче питан­ня. Здебільшого люди не вміють нормувати ласку та суворість, а це вміння у вихованні вкрай необ­хідне. Люди ніби розбираються в цих питаннях. Вони вважають: суворість треба нормувати, ласку теж, де це потрібно, тоді, коли дитині 6-7 років, а ось до 6 років можна без норми. Насправді голо­вні основи виховання закладаються до 5 років.

Під суворістю я не розумію гнів чи істеричний крик — у жодному разі. Суворість доречна тільки тоді, коли нема ніяких ознак іс­терії. Ваша впевненість, ваше тверде рішення, як­що ви його висловите ласкаво справлять більше враження.

IV. Підсумок

Ось і добігає кінця наша зустріч. Ми вдяч­ні за те, що ви відгукнулися на наше прохання, прийшли поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями. Згадкою про нашу зустріч нехай будуть пам'ятки для батьків.

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки, пам'ятайте!

* У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і мораль­ність. Допоможіть своїй дитині вибрати ко­рисне заняття.

* Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорсто­ким у результаті «виховання».

* Батьки, пам'ятайте! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь і тумак вбивають у ди­тячому серці витонченість і чутливість, роз­бещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

* Не ставте вашу дитину в становище, коли во­на змушена оборонятися брехнею.

* Говоріть із дитиною так, щоб не залишало­ся жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

* Будьте навіть у дрібницях до кінця правди­вими та чесними зі своїми дітьми. Незначний домішок брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

* Не забувайте поділитися зі своїми дітьми до­сягненнями й невдачами, тоді вони відкрива­тимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

* Батьки, пам'ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок зем­лі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, ми­моволі.

* Враховуйте основні методи виховання й пере­конання, вправи, стимулювання.

І наостанок хочу звернути вашу увагу на емоції. «Позитивні емоції» «Негативні емо­ції» — поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили — докоряли; заохочували, підбадьорювали — пригнічували, принижували; цілували — звинувачували; обійма­ли — засуджували; були лагідними — відганяли; співпереживали — розвінчували, лаяли; усміхали­ся — читали нотації; пишалися — залишали без чогось необхідного.

Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьогоднішньої розмови, висловив лікар-психотерапевт й відомий письменник Володи­мир Леві. Ось його думки: «Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні? Раптом усе від­тануло, у повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль ідуть промені. Скрізь усмішки, жарти…

Але ось... морок. На вулиці й на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді дума­єш: так було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде...

Од­нак, хто знає, можливо, йшов уранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степану Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного роздра­тованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агресив­ність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього не відчуватимуть наші діти.

Шановні батьки, давайте виховувати дітей разом!

Тільки наша спільна праця зможе дати нам хороші плоди!

Неможливо зробити оплеск однією рукою. Учитель - це тільки одна «долонька». І якою б сильною, творчою та мудрою вона не була, без вас, дорогі батьки, без вашої другої «долоньки», вчитель безсилий.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. І все ж ... Якщо подивитися на ситуацію з іншого боку. Що залежить від батьків? Як вони будують свої відносини з установою освіти , в якому навчається їхня дитина? Що можуть дорослі зробити для того , щоб школа не стала « полігоном » для конфліктів , а була другим домом для їхніх дітей ? Виявляється , для цього треба зовсім небагато : треба тільки навчитися вибудовувати взаємини один з одним.

Ось деякі рекомендації батькам , як будувати 

відносини з вчителями вашої дитини.

- Намагайтеся побачити у вчителі свого союзника, зрозуміти його заклопотаність справами вашої дитини, розділяйте високу відповідальність, яку він несе на собі.

- Цінуйте бажання педагога повідомити щось нове і важливе про вашу дитину. Завжди ставитеся до вчителя шанобливо, особливо проявляйте це в присутності дітей, не кажіть різко про помилки ваших педагогів, хоча і їм, як і всім людям, властиво помилятися.

- Терпляче вислухайте педагога, не соромтеся і не бійтеся задавати питання, щоб виключити недомовки і неясності. Чим більше ви будете знати, тим легше буде спілкуватися.

- Не давайте волі емоціям: коли відчуваєте, що їх важко контролювати, уявіть себе на місці вчителя.

- Відвідуйте батьківські збори, проявляйте на них активність, виявляйте посильну допомогу вчителям. Це підвищить ваш авторитет не тільки в школі, а й в очах власної дитини.

- Якщо у вас виникають труднощі у вихованні дитини , відверто скажіть про це педагогу : разом буде легше їх подолати. Пам'ятайте , що виховання не може бути успішним , якщо між вчителями та батьками погані стосунки. Для того , щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам , батьки повинні не тільки розповісти про них підростаючій людині , а й демонструвати їх на практиці. Подумайте , будь ласка , якими бачаться дитині ваші ділові та особистісні відносини з вчителями ? Погодилися б ви , щоб дитина будувала взаємодію з іншими людьми , скориставшись саме вашою моделлю? Якщо так , то вас можна тільки привітати . Якщо ні - у вас ще є час , щоб щось змінити.

- Тільки спільно, всі разом ми подолаємо всі труднощі!

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

v Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

v Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

v Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

v Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

v Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

v Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

v Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

v Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

v Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5. Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним. 

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читалакнижки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».

Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.

«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7

Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8

Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Поради батькам, що допомагають дітям учитися

• Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

• Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.

• Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.

• Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.

• У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

• Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

• Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.

Золоті правила для батьків

• Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

• У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.

Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.

Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.

• Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

• Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини.

"Пам'ятки для батьків"

Шановні батьки!

Підлітковий вік - вік Вашої дитини, дуже відповідальний для її подальшого розвитку, становлення. Саме в цей період дитина починає ставати дорослою: визначається у світі цінностей, активно набуває досвід спілкування, відкриває та стверджує свою унікальну й неповторну особистість. Саме в цьому віці важливо зробити свідомий вибір орієнтирів свого майбутнього, картинка цього бажаного майбутнього повинна стати більш чіткою та особистісною. Для цього потрібно визначитися й у виборі професійного напрямку.

Сподіваємось, що надана Вам інформація допоможе зорієнтуватися в цій ситуації, зрозуміти, яким чином Ви можете допомогти Вашій дитині.

Кроки до професійного самовизначення

1. Спостерігати за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам’яті, уяви сина (дочки).

2. Прислухатися до їхніх відчуттів, бажань, інтуїції.

3.Визначити професійний напрямок, або кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння та працевлаштування.

4.Шукати якнайбільше інформації про цей напрямок, професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

5.Спробувати знайти можливість для спостережень дитини за діяльністю спеціалістів.

6. Визначити фізичні характеристики та психологічні якості, необхідні для кожної з цих професій.

7.„Приміряти” на свою дитину ці види діяльності.

8.Скласти список суттєвих можливостей професій (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня, тощо), та складнощів (високе навантаження, ненормований робочий час, значне фізичне навантаження, тощо) і допомогти проаналізувати сину (дочці) їх, співвіднести з життєвою метою, очікуваннями, мріями. Порівняти, зважити всі „плюси” й „мінуси”.

9.Зробити остаточний вибір.

10.Розпланувати кроки до бажаного, продумавши й запасний варіант та впевнено разом йти до мети.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом.Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.